Повістка
Yaktak
Полетіли пулі в наші вулиці, не на околиці,
Солдат за Україну.
Полетіли пулі в наші вулиці, це війна кожного,
Того - хто знає Солов' їну.
Плаче мама, шо мені, повістку принесли,
Ні, каже - це журба і сьозинка в неї на щоці.
Тато защіпив рюкзак, наш не бачив ще вокзал,
Скільки прощань, які, напевно, тай в останній раз.
Їду в Київ, в голові, спогади всього життя,
Плутаються, наче в березні зима.
Відсуваю занавіс, грязного я поїзда,
Точно не бачив таке ще сіре небо.
Яке ж тут сіре небо.
Полетіли пулі в наші вулиці, не на околиці,
Солдат за Україну.
Полетіли пулі в наші вулиці, це війна кожного,
Того - хто знає Солов' їну.