У тридесятім царстві, за тридев'ять земель
Двері із петєль, он, чуєш, позлітали
Погані люди в гості завітали
Попалили, посварили, короче, погуляли
Всяко розважалися, підіймали пил

Аж поки не з'явився Гупало Василь
Я ще не вигадав, і де він був раніше
Може, собі спав, поки панувала тиша
Може, біля річки царапав натюрморти

І тут почув, як лаються незнайомі морди
А лорди повтікали, вони завжди тікають
Відразу забуваючи про простих людей
Гупнув Вася першого, гупнув Вася другого

Гупнув головного, решта і тікать
Наздогнав останнього, сплющив йому голову
Підібрав мольберта і далі малювать
Щоб там не було, як би не було

Все одно добро закохає зло
Щоб там не було, як би не було

Все одно добро закохає зло
А друга казочка про те, як васін друг
Зненацька закохався у одну премудру
Всіляко залицявся, дарував їй пудру
Але вона, премудра, за нього не ішла

І попросив той корєш: Васю, далі ж море ж
Не міг би ти, друзяко, сплавати туди?
І всяко різне моднє, яскраве, надприроднє
Короче, усе імпортне привези сюди

Вася каже: добре. І поплив до сонця
Туди, де всі японці, дракони і кити
А по дорозі гади, лохи і конокради
Всіляко намагалися перейти на ти

Гупало Василь гупав їх усіх
За людську любов, за дитячий сміх
Привіз усе красиве, швидко одружив їх
І намалював всіх, хто на весіллі пив

Щоб там не було, як би не було
Все одно добро закохає зло
Щоб там не було, як би не було
Все одно добро закохає зло
Багато чого після того ще із ним було

Скрізь Василь всіх гупав, нахиляв зло
А потім каже: ша! Ша, ша, шановні
Я бачу: всі ви – зовні, а я тут відпочну
Війни ваші – не ваші, гроші ваші – не ваші
Я краще співатиму гучно про те, як усе це було...
Щоб там не було, як би не було
Все одно добро закохає зло
Щоб там не було, як би не було
Все одно добро закохає зло
Щоб там не було, як би не було
Все одно добро закохає зло
Щоб там не було, як би не було
Все одно добро закохає зло