Заснули мальви бiля хати
Їх мiсяць вийшов колихати
I тiльки мати не засне, мати не засне
Жде вона мене
I тiльки мати не засне, мати не засне
Жде вона мене

О, мамо рiдна, ти мене не жди
Менi в наш дiм нiколи не прийти
З мойого серця мальва проросла
I кров’ю зацвiла!
Не плач же, мамо, ти ж бо не одна
Богато мальв розсiяла вiйна
Вони шепочуть до тебе восени:
«Засни, засни, засни, засни…»

У матерiв є любi дiти
А у моєї – тiльки квiти
Самотнi квiти пiд вiкном, квiти пiд вiкном
Заснули вже давно
Самотнi квiти пiд вiкном, квiти пiд вiкном
Заснули вже давно

Як зiйде сонце – вийди на порiг
I люди вклоняться тобi до нiг
Пройдися полем – мальви буйних лук
Торкнуться твоїх рук!
Життя, як пiсня, що не вiдзвенить
Я в мальвi знов для тебе буду жить
Якщо ж я ласку не встигну принести
Прости, прости, прости, прости