Закрутилось, завертілось
Так, що не вгляділа сама
Спалахнули спокій тиші
Ніжні і тривожні слова

А ти мовчиш,
Не даєш свободи серцю,
Думаєш: «Немає сенсу – зараз не то місце і не час»
Так, ніби гарантован інший раз

Місто закружила у своїм танку,
Не твоя весна.
Плаче небо – не для тебе,
Розквітли дерева в садах

Чого мовчиш?
Боязко відводиш очі, позіхаєш неохоче,
Глибоко сховавши почуття
Ніби буде ще одне життя

Тануть сніги, і замість них в’ється трава
Минають дні – щасливі, сумні, несеться життя
Скільки таких вечорів мовчазних
Ще залишилося?

Просто скажи, що на душі
Облиш свій страх

Серед ночі не заснеш
І голова тріщить від порад
Посумуєш і збагнеш:
У світі є достатньо дівчат

А ти мовчиш
Ніби то якесь завдання: не віддатися бажанню,
Зберегти холодність у очах
Хіба самота – єдиний шлях?

Тануть сніги, і замість них в’ється трава
Минають дні – щасливі, сумні, несеться життя
Скільки таких вечорів мовчазних
Ще залишилося?

Просто скажи, що на душі

А ти мовчиш...
Боязко відводиш очі, позіхаєш неохоче,
Глибоко сховавши почуття
Ніби буде ще одне життя

А вже весна
І часу думати нема!