У мене вдома непрошені гості,
я їм замість хліба дам каміння і кості, 
в горнятка налию болота з калюжі,
хай знають що ми зними зовсім не друзі.

Покинуті хлопці з дитячих садочків 
невміло стріляють із своїх "візочків",
уся моя вулиця вас виганяє, 
хай ваш хворий "батя" вас назад забирає!  

Я сплю спокійно і бачу небо,
і більше мені нічого не треба,
твої долоні холодні від зброї,
а серце гаряче я буду з тобою.

І ми будемо двоє,
і я буду з тобою,
і ми будемо двоє,
я буду з тобою.

Мене і друзів єднає розлука,
для нас ніби сонце - це найгірша мука,
хотілось сказати що все не так страшно,
та ви все ж почали кричати невчасно.

Невчасно сміялись, невчасно мовчали,
то ж зараз усі вже від вас повтікали,
ніхто не почув ні "пробач", ні "будь ласка",
на жаль, це і є найбільша ваша поразка!

2х
Я сплю спокійно і бачу небо,
і більше мені нічого не треба,
твої долоні холодні від зброї,
а серце гаряче я буду з тобою.

І ми будемо двоє,
і я буду з тобою,
і ми будемо двоє,
я буду з тобою.