Ми всі розбіглися, хто куди,
хто встиг, хто не встиг
Лишилися ті,
Ким я пишаюсь, за кого молюсь,
Кому довіряю свої ключі.
Ключі від дому, від рідного, вільного,
Як я скучила - нема сил!
Скучила я за твоїми вулицями,
Як я скучила - нема слів.
Ніяке місто у світі мені не підходить,
Всі інші міста - не ті.
Не гріє мене весняне сонце,
Не радують квіти, так як твої.
Кожному воїну, волонтеру
І тим, хто лишився у вільному місті
Я дякую люди, ви маєте знати,
Що ми тут думаємо усі:

Ви найкращі люди на Землі
В найкращому місті.
У нас із вами в серці спільний ритм -
Ми нація серця.

Сьогодні пусто на серці
І я вже збиваюсь який це день війни.
Все це затягує тіло і душу
У петлю часу з іншим виміром
Іншим виміром щастя
Виміром спокою
Іншим виміром цінностей.
Ми омилися. Ми очистились.
Ми вже бачимо руки Бога.
Ці руки ведуть вузькою дорогою.
Я приймаю із них дари.
Серце б'ється як азбука морзе
передає важливі символи.
Маю вижити, маю вірити.
Все минає у цьому світі.
Ангели б'ються,
І співають про нас

Ви найкращі люди на Землі
В найкращому місті.
У нас із вами в серці спільний ритм -
Ми нація серця.