Я знову залежний від
держави й обов’язків
Залишив одну тебе за сотні
кілометрів – божевільно

Так час іде повільно
Мій почерк, напевно, змінився на гірше
Але я у серці тримаю найвище стабільно
Пишу тобі похмільно

Ти просто знай, що люблю безмежно
Ти просто знай, що давно залежний
Ти просто знай – я повернусь скоро
Ти просто знай – я тримаю слово
Ти просто знай, ти просто
знай, ти просто знай

У нас тут грози, безжалісні грози
Коли я пишу тобі –
нагортаються сльози з неволі
Не сяють навіть зорі
Здається ще трошки, і все закінчиться

Але так тривожно. Пишу
бо не спиться. Кохаю.
І ще раз нагадаю
Ти просто знай, що люблю безмежно
Ти просто знай, що давно залежний
Ти просто знай – я повернусь скоро
Ти просто знай – я тримаю слово
Ти просто знай, ти просто
знай, ти просто знай

Ти просто знай, що люблю безмежно
Ти просто знай, що давно залежний
Ти просто знай – я повернусь скоро
Ти просто знай – я тримаю слово
Ти просто знай, ти просто

Знай, ти просто знай